Оздоблення стін з газобетону

Газобетон – матеріал із високою паропроникністю, рівною геометрією та стабільною структурою. Це робить його зручним у роботі й сумісним з різноманітними оздоблювальними матеріалами. Проте саме його пористість і здатність «дихати» висувають особливі вимоги до вибору та нанесення внутрішніх і зовнішніх покриттів. Щоб оздоблення стін з газобетону служило довго, не тріскалося й не порушувало мікроклімат у приміщенні, важливо дотримуватися правильних технологій на кожному етапі.

Внутрішнє оздоблення стін з газобетону

Внутрішнє оздоблення газоблоку має зберігати природну парорегуляцію будівельного матеріалу, не перешкоджати його висиханню та забезпечувати рівну, міцну поверхню. Головна мета – отримати якісний декоративний шар без ризику відшарування, тріщин чи накопичення конденсату.

Підготовка газобетонної стіни до обробки: обов'язкові етапи

Перед початком внутрішніх робіт стіни потрібно ретельно підготувати. Основні етапи включають:

1. Очищення від пилу та дрібних частинок.
2. Перевірку рівності поверхні й усунення дефектів.
3. Заповнення штроб і сколів.
4. Обробку грунтовкою. Для цього використовуються відповідна грунтовка для газобетону глибокого проникнення для зменшення водопоглинання та підвищення адгезії.
5. Нанесення армувальної сітки у місцях потенційних напруг. Це потрібно робити на стиках плит перекриття та біля прорізів.

Кваліфікована підготовка забезпечує стабільну основу для подальшого нанесення штукатурки чи фарби.

Вибір штукатурки для газоблоку: правила для внутрішніх робіт

Для виконання оздоблення повинна використовуватися відповідна штукатурка по газобетону для внутрішніх робіт. У цьому випадку найкраще підходять мінеральні або гіпсові штукатурки. Вони мають високу паропроникність, що дозволяє стіні «дихати»:

• Гіпсові розчини створюють гладку поверхню та швидко сохнуть. Однак у вологих приміщеннях їх використовують із обмеженнями.
• Мінеральні штукатурки більш стійкі до перепадів вологості й утворюють міцне покриття.

Цементні склади всередині застосовують рідше, адже вони мають нижчу паропроникність і можуть створювати напругу на поверхні газобетону.

Фарбування газобетону всередині приміщення: особливості та обмеження

Фарбувати газобетон можна лише після якісного штукатурення або шпаклювання. Сам матеріал має нерівну пористу структуру. Тому нанесення фарби без базового шару не дає бажаного результату. Для внутрішніх робіт підходять паропроникні фарби:

• силікатні;
• мінеральні;
• воднодисперсійні.

Вищевказані варіанти дозволяють газобетону продовжувати регулювати вологість у приміщенні. Не рекомендується застосовувати щільні акрилові фарби, які утворюють паронепроникну плівку та порушують природний баланс.

Внутрішня обробка газобетону: принципи парорегуляції

Газобетон здатний поглинати надлишкову вологу з повітря та віддавати її, коли приміщення стає сухішим. Це допомагає підтримувати природний мікроклімат. Щоб не порушувати цей процес, внутрішнє оздоблення має бути відкритим для дифузії пари. Усі шари (грунт, штукатурка, шпаклівка, фарба) повинні мати достатню паропроникність. Інакше волога накопичуватиметься всередині стіни, що може призвести до грибка або відшарування покриття.

Варіанти інтер'єрного оздоблення стін з газоблоку

Окрім традиційної штукатурки та фарбування, існують й інші варіанти внутрішньої обробки:

• Декоративні мінеральні штукатурки. Мають хорошу паропроникність, міцно тримаються на мінеральній основі, дозволяють створити рельєфні чи гладкі фактури. Не утворюють «плівки», завдяки чому стіна продовжує «дихати». Підходять для житлових і технічних приміщень.
• Шпалери (флізелінові або паперові). Вони легкі, безпечні та паропроникні. Паперові максимально дихаючі, флізелінові міцніші та краще приховують нерівності. Важливо клеїти їх на паропроникний клей і на якісно прогрунтовані стіни. Не рекомендуються вінілові та інші паронепроникні варіанти.
• Дерев’яні чи МДФ-панелі з вентиляційним проміжком. Дають натуральний або сучасний вигляд інтер’єру, але потребують обов’язкового зазору 10-20 мм між панеллю та стіною для нормальної вентиляції. Таке рішення добре приховує нерівності та дозволяє прокласти комунікації. Важливо використовувати вологостійкий матеріал у кухнях та коридорах.
• Декоративна цегла або камінь на легких клеях. Створюють стильний акцент, але мають вищу вагу, тому потрібно вибирати легкі полімерні або гіпсові аналоги, а не натуральний камінь. Клей застосовується виключно паропроникний. Такий варіант оздоблення підходить для зонального оформлення, а не для суцільного покриття всіх стін.
• Гіпсокартон на каркасі або клею. На каркасі дозволяє вирівняти значні нерівності та заховати інженерію, але зменшує площу кімнати. На клею – підходить для більш рівних стін і зберігає простір. Гіпсокартон «дихає», не створює парового бар’єру й чудово сумісний із газобетоном.

Усі ці методи сумісні з газобетоном, якщо не перекривати стіну паронепроникними матеріалами.

Зовнішнє оздоблення стін з газобетону

Зовнішнє оздоблення будинку з газобетону має подвійну функцію: захищати газобетон від атмосферних впливів та підвищувати естетичну привабливість будинку. Оскільки матеріал поглинає вологу, фасадні рішення повинні надійно перешкоджати прямому зволоженню, але водночас не заважати стіні висихати. Саме тому для будинків із газоблоку критично важливо підібрати таке зовнішнє оздоблення, яке поєднує щільність, захист, паропроникність і довговічність.

Захист та естетика: принципи зовнішньої обробки газобетону

При виборі фасадного покриття слід враховувати:

• паропроникність системи;
• стійкість до опадів;
• здатність протистояти морозним циклам;
• можливість тривалого висихання матеріалу після дощів.

Газобетон потребує легкого фасадного покриття, що не створює надлишкового навантаження на стіну і не заважає дифузії пари.

Вентильований або «мокрий» фасад: що обрати для газобетонної стіни

Обидві фасадні системи добре сумісні з газобетоном, але працюють за різними принципами та мають різні експлуатаційні властивості. У кожного варіанта є свої особливості:

• Вентильований фасад. Він вважається найбільш технологічно правильною та довговічною системою для газобетону. Його головна особливість – наявність вентильованого повітряного зазору 20-40 мм між облицюванням і стіною. Через цей проміжок повітря постійно циркулює, виводячи вологу, яка могла б накопичуватися в стіні або утеплювачі.
• «Мокрий» фасад (штукатурна система). Це багатошарова система, що включає клейовий шар, армувальну сітку, базовий штукатурний шар і декоративну штукатурку. Такий тип фасаду створює єдину монолітну поверхню по всій площі стіни.

Вибір між ними залежить від бюджету, клімату, бажаного зовнішнього вигляду та вимог до довговічності.

Для максимальної довговічності, стабільності та мінімального ризику намокання варто обрати вентильований фасад. Також він підходить для будинків без додаткового утеплення. Для кращого співвідношення ціна/естетика відходить «мокрий» фасад. Це ідеальне рішення для компактних будівель із класичним дизайном.

Облицювання цеглою: класичний фасад для будинку з газоблоків

Облицювання газоблоку цеглою – популярний спосіб створити міцний і довговічний фасад. Між цеглою та газобетоном обов’язково залишають вентильований зазор 2-5 см, який забезпечує видалення вологи. Також застосовують гнучкі зв’язки, що поєднують обидві стіни та забезпечують їхню стабільність. Такий фасад служить десятиліттями, зберігаючи теплотехнічні властивості будинку.

Штукатурка по газобетону: технологія «мокрого фасаду»

Штукатурна система, або так званий «мокрий фасад», є одним із найбільш розповсюджених способів зовнішньої обробки стін із газобетону. Популярність цього рішення пояснюється його доступністю, універсальністю та здатністю забезпечити якісний захист стіни за умови дотримання технології. Газобетон  пористий і здатний вбирати вологу, тому штукатурний шар повинен бути не просто декоративним, а функціонально продуманим елементом фасадної системи.

Фасадна штукатурка для газобетону повинна бути мінеральною, силікатною або силіконовою. Технологія створення оздоблення складається з наступних етапів:

1. Підготовка основи. Перед нанесенням штукатурки важливо правильно підготувати стіну, інакше фасад почне тріскатися вже через 1-2 сезони. Підготовка включає очищення стін від пилу, залишків клею та напливів розчину. Потім виконується вирівнювання великих перепадів поверхні спеціальним ремонтним розчином, грунтування стін паропроникними ґрунтовками, монтаж кутників та профілів для захисту зовнішніх кутів і створення рівної геометрії.
2. Армування. Цей етап виконується за допомогою клею або спеціального базового штукатурного складу, фасадної лугостійкої склосітки щільністю 145-160 г/м2.
3. Нанесення вирівнювального та декоративного шару. Після висихання армувального шару наносять фінішні шари – вирівнювальний шар, який створює гладку або структуровану поверхню, а також декоративну штукатурку, що визначає кінцевий вигляд фасаду.

Важливо, щоб кінцеве покриття залишалося паропроникним, інакше накопичення пари всередині стіни призведе до руйнування штукатурного шару.

Бюджетні рішення для фасаду з газобетону

До економічних варіантів належать:

• Фарбування фасадними паропроникними складами. Це один із найдешевших способів надати будинку охайний вигляд. Для цього повинна використовуватися відповідна фарба фасадна газобетон – силікатна, мінеральна або силіконова. Вона дозволить стіні «дихати» та не перешкоджають виходу вологи з газобетону.
• Декоративні тонкошарові штукатурки. Просте вирівнювання і легка мінеральна штукатурка – економічний варіант, який захищає стіну та не перевантажує її. Фініш може бути гладким або мати легку зернистість. Це дешевше, ніж декоративні фактури типу «короїда».
• Облицювання легким штучним каменем часткове, а не по всій площі. Повне облицювання каменем дорого, але часткове по цоколю, на кутах чи фрагментах фасаду більш доступне. Це дозволяє створити стильний вигляд з мінімальними витратами. Камінь краще обирати полімерний або гіпсовий для зменшення навантаження на стіни. Варто використовувати тільки паропроникний клей.
• Комбіновані фасади з простими матеріалами. Наприклад: низ будинку штукатурять, верх покривають сайдингом. Також можна поєднати фарбування з декоративними вставками з панелей. Таким чином можна зробити фасад естетичним і недорогим, використовуючи мінімум оздоблювальних матеріалів. Комбінація дозволяє оптимізувати бюджет і приховати проблемні ділянки.

Головне – це обирати матеріали, які не блокують дифузію пари та забезпечують мінімальне навантаження на стіну.

Альтернативні матеріали для облицювання газобетонного фасаду

Окрім традиційних рішень, для газобетону підходять:

• Фасадні фіброцементні панелі. Складаються з цементу, мінеральних наповнювачів і армувальних волокон, тому вони міцні, стійкі до вологи й ультрафіолету. Не горять, не деформуються від температури та практично не потребують догляду.
• HPL-панелі. Матеріал не вигоряє та не деформується, тому часто використовують у преміальних фасадних системах. Панелі можуть мати вигляд дерева, каменю, бетону чи однотонних поверхонь.
• Сайдинг на газобетон. Один із найдоступніших варіантів вентильованої обробки. Сайдинг легкий, простий у монтажі та не створює значного навантаження на стіну. При правильному встановленні залишається вентильований зазор, який допомагає виводити вологу. Сайдинг не потребує фарбування та може служити 15-20 років.

Ці матеріали дозволяють створювати сучасні, стильні фасади, які відповідають вимогам паропроникності та захисту від опадів. Але варто пам’ятати про те, що кожен варіант оздоблення повинен виконуватися відповідно до всіх правил.