Україна поступово гармонізує свої вимоги з енергоефективності з вимогами країн ЄС, які є досить жорсткими. Тому чергове підвищення енергонорм у будівництві – цілком очікувана подія. Чи доцільне воно для України – питання глибоко дискусійне. |
 |
Треба розуміти, що локомотивом реформ з енергоефективності в ЄС є насамперед Німеччина, де енергоефективність у будівництві визначається «по колу» з прицілом на загальні національні інтереси із вирішенням таких важливих завдань:
- скорочення загальних витрат енергоносіїв;
- поліпшення екологічності довкілля;
- зменшення видатків медичного страхування.
Логіка проста: чим чистіше довкілля, тим менше хворіють громадяни і тим ефективніше вони працюють, а видатки на лікування, відповідно, скорочуються.
Здоровіша нація – здоровіша економіка
У зв’язку з цим у Німеччині відмовляються від атомних станцій, використання в ТЕЦ кам’яного та бурого вугілля і намагаються все це замістити «зеленою» енергетикою. Але наразі її потужності в загальному енергобалансі ЄС досить невеликі, тому постає вибір, за рахунок чого скорочувати витрати енергоносіїв – промисловості чи приватних домогосподарств? Адже ці дві категорії є найбільшими їх споживачами.
Промисловість чіпати не можна, вона повинна тільки зростати, отже, залишаються домогосподарства. Як це зробити? Відповідь – в ідеалі вони не повинні взагалі забирати з енергоринку ресурси для опалення і кондиціювання. І для цього потрібно, передусім, встановити обов’язкові жорсткі вимоги енергоефективності чи навіть вимоги енергопасивності будинків.
Чи вигідно це окремому громадянину Німеччини? Відповідь – ні, бо він самостійно ніколи не окупить видатки на це дуже дороге «задоволення». Чи вигідно це державі? Відповідь – так, а видатки громадянина держава компенсує йому через дешеву іпотеку, фінансові дотації на купівлю енегоефективних будматеріалів тощо.
Програми енергоефективності мають сприяти застосуванню енергоощадних матеріалів
Додатковим бонусом програми енергоефективності будівництва для тієї ж промисловості є стимулювання виробництва більш ефективного енергетичного обладнання, додаткових обсягів теплоізоляційних матеріалів і енергоощадних елементів огороджувальних конструкцій.
Закриті шахти та атомні станції заміщуються або більш екологічними підприємствами того же енергосектору, або ці території піддаються рекреації під «зелений» туризм. Як це сталося в Англії. І це, знову ж таки, приносить гроші в економіку країни.
А як в Україні? Відмовляється держава від атомних станцій та вугільних ТЕЦ, щоб ми були здоровішими? Ні – бо це для нас чомусь економічно недоцільно. Особливо, якщо мова йде про атомну енергетику. Чи компенсує держава «енергоефективні видатки» будівництва? Певні програми вже з’являються, але не так швидко, як в Німеччині.
Отже, чи стане підвищення норм енергоефективності в будівництві України стимулом для збільшення обсягів виробництва і застосування газобетону, який на сьогодні є «найтеплішим» стіновим каменем, покаже час. Залишається сподіватися, що держава зробить відповідні кроки назустріч виробникам і споживачам, як це відбувається в розвинених країнах.