Автоклавний газобетон - пористий матеріал з малою деформативністю і порівняно невисокою міцністю на розтягнення (як і всі мінеральні будівельні матеріали). Тому не всі кріплення підходять для такого виду стін.
Вибір і застосування кріплень залежить від густини і міцності газобетонних блоків, а також від проєктних навантажень на виривання.
Необхідно пам'ятати, що навантаження на виривання безканальних анкерів (наприклад, саморізів) в першу чергу залежить від густини газобетону і в другу чергу від його міцності. Тому за допомогою саморізів можна кріпити легкі побутові предмети до стін з газобетону густиною D500 міцністю В2,0-2,5. При нижчій густині застосування саморізів не доцільно. Для цього використовують канальні дюбелі (механічні та хімічні анкери, що вставляються в заздалегідь висвердлені канали).
Навантаження на вирививання канальних анкерів в першу чергу залежить від міцності газобетону і в другу чергу від його густини. Спеціальні дюбелі дозволяють надійно закріпити побутові предмети в газобетоні густиною D400 і вище з міцністю В2,0-2,5.
Гільза дюбеля, призначеного для роботи в пористому бетоні, має розвинену поверхню з розмірами виступів, що перевищують середній діаметр осередків газобетону. При її розширенні відбувається локальне руйнування стінок осередків, в наслідок чого внутрішня поверхня монтажного отвору набуває форму відбитка з дюбеля. В результаті осьові навантаження на дюбель призводять до виникнення в газобетоні напруг, характерних для роботи матеріалу на стискання, а опір вириванню пропорційний добутку міцності газобетону на сумарну площу утримуючих дюбель виступів.