Офіційна Facebook сторінка ВААГ
У лабораторії обидва матеріали можуть демонструвати хороші характеристики міцності. Але що відбувається, коли вони потрапляють на реальний український будівельний майданчик, де кладку виконує звичайна бригада мулярів?
Тут з'являється фактор, про який часто забувають під час порівняння будівельних матеріалів, — людський фактор і культура виконання робіт.
Розглянемо кілька типових ситуацій.
1. Нерівномірне нанесення розчину
Керамоблок. Через особливості геометрії та тонкі внутрішні перегородки нерівномірне спирання може створювати локальні концентрації напружень. Надлишок розчину може потрапляти в порожнини, а для окремих систем кладки потрібні спеціальні технологічні рішення.
Газоблок. Кладка виконується на тонкошаровий клей товщиною приблизно 1–3 мм. Його нанесення зубчастим шпателем або спеціальною кареткою дозволяє досить просто контролювати рівномірність шару.
2. Вирівнювання та підгонка блоків
Тут є принципова різниця.
Керамоблок. Для вирівнювання використовують гумову киянку. Але надмірні або неправильно спрямовані удари можуть пошкодити крихкі внутрішні перегородки. Зовні блок іноді залишається цілим, хоча всередині вже можуть утворитися тріщини.
Газоблок. Завдяки однорідній структурі блок можна підганяти киянкою, а невеликі нерівності попереднього ряду усувати спеціальною теркою або рубанком. Це дозволяє виправляти геометрію без необхідності компенсувати кожну нерівність збільшенням товщини кладочного шва.
3. Штроблення, пиляння та обробка
Керамоблок. Для якісного різання потрібен відповідний інструмент. Неправильне використання болгарки, перфоратора в ударному режимі або груба механічна обробка можуть руйнувати внутрішні перегородки.
Газоблок. Легко ріжеться звичайною ручною пилкою. Штроби можна виконувати ручним штроборізом без ударного навантаження. Добірні елементи виготовляються без складного обладнання.
4. Найважливіше — однакова сила удару, але різний результат
Уявімо звичайну ситуацію: муляр звик підстукувати кожен блок гумовою киянкою з приблизно однаковою силою.
Він не має наміру пошкодити матеріал. Він просто працює так, як звик.
Але матеріали реагують по-різному.
Газоблок: однорідна повнотіла пориста структура краще розподіляє локальне ударне навантаження по масиву матеріалу. Блок підганяється, сідає на клей, а надлишки клею виходять зі шва.
Керамоблок: кераміка має крихкі тонкі внутрішні перегородки. Удар може спричинити їх локальне руйнування та появу мікротріщин. Особливо це актуально, коли блок ще не отримав рівномірного спирання на розчин.
Проблема в тому, що зовні пошкодження може бути непомітним. Але внутрішня структура вже не обов'язково відповідає початковому стану виробу.
А що показує порівняння технологічних ризиків?
- Товщина швів: керамоблок — приблизно 10–15 мм, газоблок — 1–3 мм.
- Рівномірність швів: у газобетонній кладці її простіше контролювати завдяки точній геометрії блоків і спеціальному інструменту.
- Приховані пошкодження: крихкі перегородки керамоблоку можуть пошкоджуватися без очевидних зовнішніх ознак.
- Обробка: газоблок значно простіше пиляти, підганяти та штробити звичайним інструментом.
- Кваліфікація: керамоблок потребує уважного дотримання технології укладання та підгонки, газоблок має більш стандартизований і технологічно передбачуваний процес.
Головний висновок
У реальному будівництві важливо оцінювати не тільки лабораторну міцність матеріалу, а й те, наскільки легко зберегти цю міцність під час виконання робіт.
Керамоблок може мати високу марочну міцність, але його крихка внутрішня структура вимагає акуратного поводження. Газоблок із меншою марочною міцністю має однорідну повнотілу структуру, простішу обробку та технологію кладки, яка краще переносить типові помилки мулярів.
І тут виникає важливе запитання:
Який матеріал забезпечить більш передбачуваний результат, якщо на будівельному майданчику працює не ідеальна бригада, а звичайні муляри зі своїми звичками та прийомами роботи?
На нашу думку, саме технологічність, стійкість до типових помилок і здатність зберігати початкові характеристики під час будівництва мають бути важливими критеріями вибору стінового матеріалу.
Адже міцність, яку матеріал має за паспортом, і міцність, яку ми реально отримуємо в готовій стіні, — не завжди одне й те саме.