Офіційна Facebook сторінка ВААГ
Українська будівельна галузь, попри величезні виклики, продовжує функціонувати в умовах повномасштабної війни. За даними галузевих асоціацій, ринок будівельних матеріалів залишається приблизно на рівні 2023 року, демонструючи певну стабільність, але не зростання.
Представники галузевих асоціацій наголошують на необхідності системної державної підтримки, щоб подолати численні перешкоди на шляху відновлення галузі. Особливої уваги потребують питання фінансової допомоги, регуляторної політики та стимулювання внутрішнього ринку. Водночас підприємства самостійно адаптуються до нових умов: впроваджують європейські стандарти, шукають шляхи роботизації виробництва та розвивають експортні напрямки.
Попит
Будівельна галузь України продовжує працювати в умовах високої невизначеності, сформованої внаслідок військової агресії. При цьому істотних змін у попиті порівняно з 2023 роком не відбулося, ринок залишається приблизно на тому ж рівні.
Загальна динаміка ринку
Як зазначає Костянтин Салій, президент Спілки виробників будматеріалів, українці стабільно купують будматеріали: певні позиції продаються на рівні 27% від довоєнного попиту, інші — на 35%.
Найкраще почуваються виробники цементу, а от, наприклад, втробництво світлопрозорих конструкцій, вікон вже досягло своєї стелі. Тобто зараз основна маса попиту тримається на рівні 2024 року. Будівельний сезон поки що не потребує великої кількості матеріалів.
«Очевидно, що активізація буде в серпні-вересні. Але наразі ми не бачимо карколомного зростання — тобто, щоб заводи почали працювати, наприклад, на 50% більше. Минулого року попит був трохи нижчим, ніж у 2023-му — так, це правда. У 2022–2023 роках було більше надії, що скоро буде перемога.
Зараз великі будівельні компанії тільки відкривають відділи продажів. Те, що було розпочато до повномасштабного вторгнення — великі житлові комплекси — уже здали. Якщо Євросоюз дасть кошти на ВПО та військових, тоді, ймовірно, зросте обсяг проєктування — і попит почне рухатись уперед», — пояснює експерт.
Ринок автоклавного газобетону
Олег Сиротін, виконавчий директор Всеукраїнської Асоціації виробників автоклавного газобетону, зазначає, що попит на стінові матеріали залишився приблизно на рівні минулого року. Спостерігаються сезонні коливання попиту, характерні для галузі, зокрема, деяке зростання споживання на весні порівняно із зимовим періодом.
У сегменті присутня диференціація між великими будівельними компаніями, які спеціалізуються на багатоквартирному житлі та почуваються відносно стабільно, та дрібними забудовниками у сфері індивідуального житлового будівництва, які демонструють вичікувальну позицію. Причинами такої ситуації є як економічні фактори, так і психологічні аспекти споживчої поведінки: частка платоспроможних клієнтів під час війни суттєво скоротилася, а потенційні покупці очікують більш сприятливих та прогнозованих умов.
Сегмент цементної промисловості
За даними Асоціації Укрцемент, виробництво цементу в Україні у 2024 році склало 7,9 млн тонн, що лише трохи перевищує показники 2023 року (7,4 млн тонн) і все ще на 28% нижче від довоєнного рівня 2021 року. У 2024 році споживання цементу залишилося незмінним порівняно з минулим роком — 6,3 млн тонн.
Людмила Кріпка, виконавчий директор Асоціації Укрцемент, відзначає, що після різкого скорочення ринку у 2022 році (майже на 60% порівняно з 2021 роком) відбулася певна адаптація галузі до роботи в умовах війни. Часткове відновлення будівельного ринку спостерігається завдяки державним програмам захисту населення та відновлення об'єктів інфраструктури.
Виробництво щебеневої продукції
Особливістю функціонування ринку нерудних будівельних матеріалів є відсутність офіційної статистики щодо обсягів виробництва. Як повідомляє Владислав Нецький, генеральний директор Асоціації «Виробників Нерудних Будівельних Матеріалів України», згідно із Законом України від 3 березня 2022 р. № 2115-IX органи державної статистики призупинили оприлюднення статистичної інформації щодо обсягів виробництва промислової продукції, включаючи щебеневу, на період дії воєнного стану.
Однак доступна статистика експорту показує, що у 2024 році обсяги постачання щебеневої продукції за кордон становили 1389,4 тис. тонн, що перевищує сукупні показники 2022 та 2023 років, але залишається значно нижчим за довоєнний рівень 2021 року (2829,7 тис. тонн). Основними напрямками експорту залишаються Польща, Молдова та Литва.
Ринок металоконструкцій
За даними, які наводить Український центр сталевого будівництва у своєму аналітичному звіті, у 2024 році ринок металоконструкцій продовжив відновлення і досягнув 91 тис. т. Зростання споживання металоконструкцій експерти асоціації пов’язують зі збільшенням об’ємів імпорту та підвищенням попиту для відбудови інфраструктурних об’єктів. У 2025 році експерти УЦСБ прогнозують продовження зростання обсягу споживання металоконструкцій на рівні 10-12% – до 102 тис. т за підсумками року, за умов стабілізації економіки та подальшого фінансування відбудови країни.
Світлопрозорі конструкції
Складна ситуація спостерігається на ринку світлопрозорих конструкцій. За словами Михайла Орленка, виконавчого директора Асоціації «Українські виробники світлопрозорих конструкцій», в І кварталі 2025 року внутрішній ринок не показав зростання, а за деякими оцінками, обсяги реалізації могли знизитися на 5% порівняно з аналогічним періодом попереднього року.
Основною причиною такої динаміки стало суттєве скорочення сегмента «відновлення» внаслідок зменшення обсягів міжнародної допомоги, зокрема від уряду США та організації USAID, яка заморозила свої проєкти в Україні.
Водночас позитивну динаміку демонструють компанії, які активно розвивають експортний напрямок, диверсифікуючи ринки збуту та виходячи на нові закордонні майданчики.
Головні проблеми виробників будматеріалів в Україні
Головною проблемою для всієї галузі залишається невизначеність щодо тривалості війни та майбутнього економічного стану країни.
Кадровий дефіцит і зростання зарплатних очікувань
Однією з найгостріших проблем для галузі став кадровий голод. Як зазначає Костянтин Салій, значна частина кваліфікованих працівників або пішла на фронт, або виїхала за кордон. А ті, що залишилися, хочуть вищих зарплат, на що виробники не можуть піти з огляду на те, що відпускні ціни на будматеріали підіймати не можна, а підприємства не можуть працювати собі у збиток
«Виник кадровий вакуум у робітничих спеціальностях. У 2022-2023 роках на виробництві ще працювали пенсіонери, які витримували ритм, але зараз вони втомилися, і також хочуть вищої оплати», — пояснює він.
Михайло Орленко з Асоціації «Українські виробники світлопрозорих конструкцій» підкреслює, що триває масовий відтік молоді 16-17 років за кордон через страх мобілізації. На деяких великих українських підприємствах вже працюють робітники з Індії та Бангладешу.
Проблема бронювання персоналу
Процес бронювання працівників залишається «незрозумілим і непрогнозованим», зазначає Костянтин Салій: «Люди подають документи, чекають місяць-два, а потім лише з'ясовують, чи є підприємство критичним чи ні».
Владислав Нецький також вказує на часті зміни законодавства щодо порядку бронювання військовозобов'язаних працівників як одну з ключових проблем.
Недостатній попит
«Найбільша проблема для виробників цементу — недостатній попит. Попит на продукцію різко впав, отже впали і доходи, а видатки не скоротились, навпаки — зростають», — зазначає Людмила Кріпка.
Олег Сиротін підтверджує: «Головна проблема українських виробників — це низький попит на будматеріали. Війна і будівництво — це антагоністичні явища. Подолати самотужки цю проблему без підтримки держави вкрай важко».
Собівартість та логістика
Виробники будматеріалів стикаються з постійним зростанням витрат:
- Збільшення вартості електроенергії, палива, запчастин;
- Проблеми з логістикою та порушення звичних господарських зв'язків;
- Критичне подорожчання сировини.
За даними Михайла Орленка, ціна на ПВХ-профіль зросла на 3-4% через коливання курсу євро, а вартість скла у 2025 році вже збільшилась на понад 35% із прогнозованим зростанням ще на 10%. «Очікується додаткове зростання ще на 10%. Це пов'язано з дефіцитом скла на європейському ринку через планові ремонти (зупинку) 6–7 заводів із виробництва флоат-скла. Виробники не мають упевненості, що ціни знизяться навіть після відновлення їхньої роботи», — пояснює експерт.
Енергетична нестабільність
Відключення електроенергії через її дефіцит як у зимовий період через перенавантаження енергетичної системи, так і в літній внаслідок планових ремонтів блоків АЕС залишається серйозною перешкодою для стабільного виробництва.
Шляхи розв'язання проблем галузі
Щодо розв'язання кадрових проблем, Костянтин Салій зазначає, що підприємства застосовують різноманітні підходи:
«Хтось погоджується на вимоги зі збільшення оплати, хтось запроваджує неповний робочий тиждень, хтось укладає окремі угоди з працівниками на оплату за обсяг виготовленої продукції. Все дуже індивідуально», — пояснює він.
При цьому, за його словами, загальний досвід вирішення кадрових проблем здебільшого негативний, про що не дуже люблять говорити керівники підприємств.
Численні програми з перепрофілювання, особливо спрямовані на жінок для освоєння «нежіночих» спеціальностей, наразі не дають бажаного результату:
«Поки що результат дуже обмежений. Замінити 160 тисяч працівників, які були у галузі до війни, ці програми неспроможні. А якщо рахувати неофіційних — то це до 600 тисяч тимчасових працівників, які займалися ремонтом, оздобленням тощо. Це величезний кадровий резерв», — пояснює президент Спілки виробників будматеріалів.
Костянтин Салій вказує на системну проблему — короткострокові курси не можуть замінити багаторічний досвід: «Одна справа — класти плитку 20 років, інша — пройти двотижневий курс і працювати з новими матеріалами. Якість робіт, звісно, страждає, замовники незадоволені, але інших варіантів нема».
Ключовим викликом галузі залишається перехід від застарілих радянських виробничих практик. «Головне питання — як держава впорається з переходом від радянської "індустрії 2.0". Бо більшість підприємств не модернізувалась, люди досі працюють на обладнанні ще часів Хрущова й Косіора. Це важка фізична праця», — говорить Костянтин Салій.
За словами експерта, найбільш перспективним напрямком є роботизація та механізація: «На різних конференціях ми чуємо, що Україні для відбудови треба 4–5 мільйонів працівників-мігрантів із країн Азії. Я вважаю, що вихід — у максимальній роботизації та механізації виробництв. Сучасні технології це дозволяють».
Автоматизація виробництва не лише вирішує проблему кадрового дефіциту, але й створює нові можливості, зазначає Костянтин Салій: «Тоді навіть хлопці, які повернулися з фронту з пораненнями, зможуть працювати — натискати кнопки, слідкувати за процесами. Їм буде цікаво, вони знову відчуватимуть себе потрібними».
Державна політика: розрив між очікуваннями та реальністю
Property Times опитав керівників провідних галузевих асоціацій виробників будівельних матеріалів України, аналіз коментарів виявив глибоку системну кризу у відносинах між державою та бізнесом. Замість партнерства спостерігається розрив між очікуваннями галузі та реальними діями державних органів.
Владислав Нецький, зазначає, що нерудна галузь практично не відчуває підтримки держави та її органів. Його позиція підкріплена конкретними прикладами ігнорування державними установами законодавчих норм і потреб галузі: «Акціонерне товариство «Укрзалізниця», єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, всупереч одразу п'яти статтям Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у червні 2022 році підвищило тарифи на вантажні залізничні перевезення одразу на 70%, а з грудня 2024 року намагається підвищити їх ще на 37% (Асоціація з розумінням ставиться до усіх проблем АТ «Укрзалізниця», але чому ці проблеми мають вирішуватися за рахунок ігнорування вимог чинного законодавства). Профільні комітети Верховної Ради відмовляються розглядати законодавчі ініціативи галузевих асоціацій».
Пропозиції галузі
Керівники галузевих асоціацій сформулювали чіткі очікування щодо необхідних кроків з боку держави:
Фінансова підтримка:
- Створення фонду державної підтримки української промисловості;
- Впровадження субсидій та податкових пільг для підприємств, які інвестують у модернізацію виробництва.
Регуляторна підтримка:
- Зменшення частоти змін у законодавстві для стабільності бізнес-середовища;
- Спрощення дозвільних процедур.
Кадрова політика:
- Спрощення умов для залучення робочої сили з-за кордону;
- Програми утримання української молоді в країні через систему молодіжних іпотек та механізмів підтримки працевлаштування;
- Соціально-економічна державна підтримка для повернення населення з-за кордону.
Стимулювання внутрішнього ринку:
- Розширення програм «єОселя», «єВідновлення»;
- Сприяння розвитку внутрішнього ринку через забезпечення прозорих умов для бізнесу;
- Пріоритет вітчизняних виробників у тендерних процедурах державних проєктів з відбудови.
«Використання продукції вітчизняних виробників забезпечує локалізацію виробництва, що зменшує залежність від імпорту та гарантує стабільне постачання матеріалів, робочі місця для тисяч українців, що сприятиме зростанню зайнятості та підвищенню добробуту населення, а також надходження до бюджету, що зміцнює фінансову систему держави та сприяє подальшій економічній стабільності», — коментує Людмила Кріпка.
Економічний потенціал
Особливу увагу експерти звертають на економічний мультиплікатор, який може забезпечити галузь будівельних матеріалів. За словами Людмили Кріпки, «кожна гривня, вкладена у виробництво цементу, буде генерувати додаткові 4-5 гривень в економіку». Цей факт підкреслює стратегічну важливість галузі для відбудови України.
Галузь потребує не лише декларативної, але й реальної підтримки через конкретні кроки в фінансовій, регуляторній та кадровій політиці.
Як зазначив Костянтин Салій, «складається враження, що держава просто не розуміє, де створюється національний продукт». Подолання цього розриву в розумінні — ключовий виклик для побудови ефективної моделі співпраці держави та бізнесу в контексті відбудови України.
Адаптація до європейських стандартів як стратегічний крок
Попри відсутність системної державної підтримки, галузь самостійно впроваджує важливі зміни для інтеграції в європейський економічний простір. Людмила Кріпка з Асоціації Укрцемент підкреслює: «Незважаючи на труднощі, ми продовжуємо робити своє «домашнє завдання» для подальшого розвитку.
2024 рік став фінальним етапом підготовки виробників цементу до повноцінного використання нового технічного регламенту щодо будівельної продукції — Закону України «Про надання будівельної продукції на ринку» (305 регламент ЄС). Цей процес включає:
- впровадження нових процедур виробництва та контролю якості,
- оновлені системи оцінки відповідності продукції,
- складання декларацій показників будівельної продукції,
- нанесення знаку відповідності технічним регламентам,
- заміну маркування.
Важливим аспектом цих змін є не лише нові вимоги до виробника, але й революція цільового застосування для споживачів. Закон запроваджує концепцію відповідності цементу конкретним будівельним конструкціям, акцентуючи увагу на малоклінкерних цементах, які забезпечують високу міцність та довговічність готових виробів та зменшують «вуглецевий слід».
Для споживачів відбудеться перехід від звичної познаки ПЦ до CEM, а також заміна марок цементів на класи. Хоча до кінця 2025 року діятимуть паралельно два регламенти, виробники цементу вже готові до випуску продукції за новими вимогами.